Два роки тому, моя подруга Аврора познайомилася із чоловіком, який їй дуже сподобався. Тимур турботливо ставився до дівчини, завжди робив різні сюрпризи, підтримував та повністю проявляв свої почуття.
Моя подруга по-справжньому закохалася у Тимура та хотіла прожити з ним усе життя. Адже з ним вона відчувала себе щасливо.
Згодом, почали вони зустрічатися. Вони були доволі хорошою парою. Він веселий, турботливий та щирий. А вона мила, розумна та теж дуже щира та весела.
Вони разом робили усе. Мали спільні хобі, подорожували разом та завжди допомагали одне одному.
Зустрічалися вони уже півтора року й Тимур зробив пропозицію руки та серця. Аврора погодилася, адже кохала його та хотіла прожити з ним усе життя. Обоє були безмежно щасливі та уже планували їхнє, спільне життя.
Вони вирішили не робити гучне весілля, тільки для найближчих людей. І пішли подавати заяву.
Але у пари виник конфлікт, адже Аврора не хотіла брати прізвище свого коханого. Вона хотіла залишити своє, щоб не було багато клопоту та прізвище хлопця їй не дуже подобалося. А він наполягав, щоб вона все-таки взяла його прізвище. Після чергової відмови, Тимур образився на дівчину.
Оскільки він вважав: “Що коли жінка ввійде в сім’ю чоловіка і народить на світ діточок його роду, то прізвище потрібно брати чоловіка, а не залишати своє.”
Пара розлучилася. Його мама довго намагалася їх помирити, хотіла вмовити сина піти на компроміс. Адже головне, щоб кохання було та взаємоповага, а от прізвище не так і важливо. Але на жаль, у неї нічого не вийшло. Й пара не збирається йти на примирення.
