Даремна підозра

Я нещодавно одружилася. Мого чоловіка звуть Орест. До весілля ми накопичували гроші на квартиру. Тому після одруження втілили свою мрію в життя і купили власне двокімнатне житло. Вийшло так, що наш будинок знаходиться в п’яти хвилинах ходьби від житла моєї свекрухи. Я ніколи не думала, що це стане проблемою для нас.

Ольга Марківна – мати Ореста, заходила до нас частенько. Спочатку вона здалась мені дуже хорошою жінкою, і я навіть потай тішилась, що з свекрухою мені пощастило. Кожен її прихід закінчувався чаюванням. Жінка завжди приносила з собою власну випічку, вона була кондитером і пекла надзвичайно смачні вироби.
Нещодавно я почала помічати, що свекруха стала більш уважно вивчати мою кухню. Спочатку вона давала поради, ніби по-дружньому, а потім це все перейшло в пряме незадоволення та претензії. «А чому це ти суп вариш лиш два рази на тиждень? Рідке треба їсти щодня! А чому м’яса так мало в холодильнику, ти що чоловіка цією травою збираєшся годувати?» Я намагалась якось згладжувати ці спалахуючі конфлікти та не звертати на це увагу, але востаннє вона надто перегнула палицю.

Чоловік поїхав у відрядження на цілих два тижні. Ольга Марківна, як завжди, заходила на чай. Цього разу її здивувало, чому я з макіяжем, адже чоловіка немає вдома, для кого ж я тоді нафарбувалась, допитувалась жінка. Дивно що вона це підмітила, адже без мейкапу вона мене, напевно, жодного разу не бачила. Я працюю адміністратором в салоні краси, тому виглядати гарно – мій обов’язок. У наступні два візити свекруха також бачила мене нафарбованою. Вона оглянула всю квартиру, виправдовуючись: «Я тут у вас десь окуляри свої залишила, не можу пригадати де». Окуляри не знайшлись, а жінка пішла.

На тиждень скоріше, серед ночі, повернувся чоловік. Він відімкнув двері й застогнав крізь зуби: «Не встиг я поїхати, як ти вже знайшла когось собі?! Хто він?!» З люттю в очах Орест метався по кімнатах в пошуках «когось», а я все ще не могла прийти до тями. Чоловік заспокоївся, сказав, що про зраду розповіла мати. Тепер у мене питання до неї. Хоча ні, після того, що сталося не хочу її бачити.

Оцініть статтю
Даремна підозра