«Це ж діти!»: щоразу каже мій брат, коли мої племінники псують мої речі!

У мене є старший брат Артем, хоч ми й рідні, але зовсім різні характером. В нього є сім’я: дружина і троє дітей, я поки з цим не поспішаю, усе з часом, зараз краще собою займусь і роботою. Останнім часом з Артемом ми не спілкуємось, бо його стиль життя я зовсім не підтримую.

Брат з сім’єю живе у квартирі батьків, яка нам порівну залишилась від батьків. У мене хороша робота, тому купити власну квартиру – не проблема, через це батьківське житло я залишив братові. Працюю я закордоном, але все ж іноді у справах повертаюсь в Україну та залишаюсь у брата десь в середньому на тиждень. Але з появою дітей жити у цій квартирі просто не можливо!

Якось, коли я приїхав в Україну, як завжди поїхав із валізами до брата. У себе закордоном я звик жити спокійно, щоб усі речі були на своїх місцях, але я розумію, що таке маленькі діти, але те, що відбувалось останнього разу, коли я в них гостював, повністю вбило мої нерви.

Артем зовсім не контролює свої дітей. Їх сім’я живе наче у свинарнику. Якось, коли я залишив свою щітку у ванній, наступного ранку нею хтось із дітей почистив зуби, бо вона була вся мокра у дитячій полуничній пасті.

Це ж діти! Що тобі бридко після племінників свої зуби почистити, вони ж здорові, нічого поганого не їдять, яка різниця, – так відповів мені брат.

Але я таке просто терпіти не можу, але це ще найменше, що могло статись. Розумієте, усі речі в моєму гардеробі коштують дорого, оскільки я люблю гарно одягатись, та й моя робота цього потребує. Але коли я повернувся у свою кімнату, то побачив розмальовані та порізані дві сорочки, які коштують по 200 євро. Тоді я пішов до Артема спитати, навіщо таке робити.

Це ж діти! Тобі одягу шкода, мій одяг вони завжди розмальовують, я ж не жаліюсь!, – відповів брат.

До того ж ходити босими ногами по цій квартирі зовсім неможливо, скрізь розлита їжа, липка підлога від цукерок, розкиданий конструктор, об який ноги поламати собі можна. Навіть речі свої я перу окремо, адже не хочу, щоб вони були у пральній машині разом із футболками із плямами від пюре та іншими не досить приємними речами.

Тому я вирішив, що тепер краще тиждень буду жити в готелі, хоча б нерви будуть спокійні, а брат на мене зараз дуже ображається!

Оцініть статтю
«Це ж діти!»: щоразу каже мій брат, коли мої племінники псують мої речі!