Одружені ми з чоловіком давно, живемо душа в душу. Він працює на будівництві, а я сиджу вдома. Домовились про це одразу, як почали жити разом. Він заробляє гроші, а я забезпечую комфортне проживання в будинку.
Невдовзі у нас народилась донечка. Вона була бажаною дитиною, тому ми увесь час та усю любов віддавали дитині. Чоловік допізна працював, при цьому ввечері допомагав мені із домашніми справами.
Я за професією перекладач. До заміжжя працювала у міжнародній компанії, заробляла навіть більше, ніж чоловік. Дуже подобалась робота, та чоловік переконав її покинути і зайнятися сім’єю.
Тому після того, як доньці виповнилось два роки, я вирішила повернутись на улюблену роботу. З чоловіком домовились, що він звільниться і доглядатиме за дитиною. Так і зробили.
Згодом віддали доньку до дитячого садочку. У чоловіка з’явилось багато вільного часу. Навіть знайшов якусь роботу в інтернеті. Працює годину-дві щодня.
Після цього ідилія тривала недовго. Я працювала від ранку до пізнього вечора, приходила додому втомлена. А чоловік зранку відводив дитину до садочка і після цього весь день проводив час з телефоном у руках.
Все частіше після роботи я готувала вечерю для усіх, прибирала в будинку. Чоловік говорив, що не мав вільного часу. Притому, що телефон йому потрібен в основному для розваг, а не роботи.
Мене почав дратувати такий спосіб життя. Адже я втомлена маю займатися домашніми справами, а він весь день проводить на ліжку.
Кілька разів я натякала на те, що не встигаю робити усе сама, що потрібна допомога. Чоловік навіть не збирався хоч щось робити, виправдовуючись нестачею часу. Наче його підмінили з того часу, як віддали доньку до дитсадочка.
Не знаю, що у цьому випадку робити. Чоловіка люблю, розлучатися нема ніякого бажання. Та він практично нічого не робить. Я мені банально не вистачає часу на сім’ю, роботу та домашні справи.
На вашу думку, як краще вчинити у даній ситуації?
