В мене доволі проста і правильна, на мою думку, життєва позиція: живи у своє задоволення та не думай про інших.
Мій тато ще з підліткового віку вчив мене своєї мудрості: залишати емоції за рамками, думати лише головою, а не серцем, брати від життя все, що тільки у змозі. Я вдало засвоював його науку. Мої кохані зі всіх сил старалися зробити моє життя комфортним, були готові на все, аби бути поруч зі мною.
Вперше я одружився в 22 роки. На той момент я працював бухгалтером, грошей багато не було, а от моя жінка від батьків отримувала все, працювала на чудовій роботі та отримувала непогані гроші, мала свою квартиру. Ми чудово прожили 4 роки, але я зрозумів, що мені потрібно рухатись далі, і я пішов від неї.
Дружина почала бути нервовою, вже не так приваблювала мене, як раніше, та і часті скандали мене дратували. Постійно звинувачувала мене у моїй любові до красивого життя, а я не хотів більше це слухати.
Декілька років після розлучення я зустрічався із багатьма жінками, які ж самі і запрошували мене на побачення. Я ніколи ні до кого не нав’язувавася, жінки самі вішались на мене через мою зовнішність, а згодом і через перспективну роботу.
Вони самі мене знаходили, а я хотів «легкої здобичі», тому ніколи не пручався. У свої 28 я усвідомив, що потрібно завершувати із холостяцьким життям. Рано чи пізно ж веселощі закінчуються.
Я зустрів її. Майбутня жінка була ідеальною. Мала чудову фігуру, красиву зовнішність, сама себе забезпечувала, але в той же ж час була ніжною, ласкавою, доброю. Вона влаштувалася секретаркою у фірму, в якій я був директором. Катя, так її звали, до того ж, виявилася дуже розумною і здібною.
Залицятися почав я, що було вперше зі мною. Дарував квіти, дорогі подарунки, підвозив її додому, запрошував у ресторани. Мені подобалось це робити, а у відповідь отримувати щире кохання.
Через декілька місяців вона переїхала до мене. Так, як вона, про мене ще ніхто не турбувався.
ЇЇ простота просто вибила мене з колії. Я був впевнений, що саме така жінка мені й потрібна. З нею було дуже легко, всю хатню роботу вона робила сама, ніколи не ображалася, не влаштовувала скандали. Та і просто берегла, немов зіницю ока. Мені це все подобалось, але я знав, коли прийде час, я знову повернуся до свого веселого безтурботного життя.
Мене цілком влаштовував мій шлюб, але з часом я почав помічати за собою, як я перетворююсь у зразкового чоловіка: з роботи зразу летів додому, допомагав дружині по господарству, хоча раніше вважав, що чоловік не повинен таким займатися.
Йшли роки. Я запевняв себе, що скоро настане той момент, коли я піду від неї, лише трішки треба зачекати. Я вже отримав від неї те, чого мені так хотілося, обіцяв собі, що 4-а річниця буде останньою. Але не так сталося, як гадалося. За нею прослідувало ще дві.
Мої принципи дали збій. Я чудово усвідомлював те, що Катя вже не та молода і прекрасна жінка, яку я колись так хотів. Саме час шукати собі якусь кращу, але чомусь я не міг її залишити.
Я так звик жити у комфорті, любові та турботі. Саме у цьому шлюбі я нарешті зрозумів, що таке справжнє щастя. Я нарешті відшукав свій ідеал.
Через 7 років шлюбу я зрозумів, що хочу у ньому залишитися, що мені не потрібне моє безтурботне егоїстичне життя. Тепер я просто прагнув зустріти старість разом із цією жінкою.
Але тільки знайшовши свій спокій та радість, я одразу ж їх втратив. Катя почала себе дивно поводити. Почала за собою краще доглядати, часто затримувалася на роботі, інколи взагалі вдома не ночувала. Я одразу зрозумів, що щось йде не так.
Я їй не вірив, адже дії говорять самі за себе, але так і не розпочинав розмову на цю тему, шалено боявся її втратити.
Так я і жив весь цей час на нервах, поки одного дня Катя не попросила розлучення. Вона знайшла своє справжнє кохання, тому більше не може залишатися зі мною. Вона сказала, що треба рухатись далі, жити у своє задоволення.
Я не міг повірити в те, що вона говорить. З її уст прозвучало саме те, що я колись говорив при розлученні. Ось так моя жінка залишила мене раніше, ніж я її. Карма мені помстилася за моє егоїстичне ставлення до тих, хто так щиро мене кохав.
