– Вірте чи ні, але половину свого дитинства я провела без батьків, тому що у них завжди був свій бізнес, куди вони витрачали весь свій час, – каже двадцятивосьмирічна Ольга.
– Кожна хвилина разом була мені дуже дорога! Ми ніколи не їздили на море разом, не гуляли у парку.
Бабуся завжди сварила мою маму мовляв чому вона не приділяє належної уваги дитині навіщо їй та морока з бізнесом, якщо він забирає стільки часу. А мама завжди відповідала, що «у нас дочка росте, у майбутньому ми нашу справу їй передамо»
Батьки Ольги захотіли відкрити свій бізнес дуже неочікувано. Батьку дали на роботі велику можливість почати щось своє. Тому вони задумалися і вирішили реалізувати її.
Вони вибрали досить нелегкий шлях, і починали все з нуля, на перший внесок батьки віддали майже усі заощадження плюс свої премії з роботи і почали усі свої сили вкладати в те, щоб бізнес став прибутковим. На той час їм здавалось, що це все не затягнеться надовго. Батьки Олени думали, що може вони ще більший прибуток отримають, ніж очікували або ж зарплату підвищать й тоді вони зможуть ще більше у нього вкласти.
У них були знайомі, які, щоб відкрити бізнес, потрапили в неймовірні мільйонні борги так, що всі знайомі з жалем дивилися на них. І уже через рік виявилось, що завдяки інфляції вони з легкістю оплатили борги за декілька зарплат. Тому вони подумали, що можуть так само зробити, як і їх знайомі, але не влізаючи у борги, своїми силами.
На жаль, їм не вдалося вчинити так само. Великих бонусів на роботі у більше не було, а ось великих витрат вистачало. Потім почали хворіти батьки, а згодом в країні почалася криза. І з бізнесом не все пройшло дуже добре. Усе постійно йшло шкереберть, вони завжди у когось шукали гроші, позичали, вкладали усі свої сили, вдома їх іноді не було два дні, я завжди залишалась із бабусею.
Бабуся все не зупинялась дорікати батькам за те, що вони влізли у це все. Мовляв стільки часу витратити, ви збожеволійте. І ще не ясно, як це все закінчиться. Можливо, ви втратите гроші, і це все, кінець. І дочці може ще не знадобиться той бізнес! Зустріне хлопця із власним хорошим прибутком!
Батьки все ж відповідали, що все буде добре, навіть якщо буде чоловік зі своїм хорошим доходом, якась власна справа має бути обов‘язково! Їх бізнес мама завжди називала як «капітал на майбутнє для дочки». Щоб дитина мала початок для самостійного життя!
Усе склалось нормально: бізнес почав розвиватись, хоча за дуже довгий час. Все нові і нові інвестори почали цікавитись ним, мама з татом ще більше приділяли цьому часу, щоб довести до ладу їх творіння. Згодом все це почало виходити в плюс, були вже нормальні прибутки, і щоб не витрачати час, батьки не витрачали ці гроші, а навпаки вкладали їх знову і знову у свою справу, тому через трохи часу це все була дуже прибуткова справа.
Тепер батьки більше нічого не робити з бізнесом, а просто збирали плоди, але оформляти його на дочку ніхто не спішив. Олена досі живе із батьками — так усім зручно. Олені вже двадцять вісім, вона добре закінчила коледж, знайшла хорошу роботу та зустріла хорошого чоловіка, з яким вони уже роздумують про одруження. Олена не хвилюється щодо майбутнього сімейного куточку, бо знає, що її батьки вже підготували для неї власний бізнес. Після весілля вони зможуть за прибуток з бізнесу купити собі житло.
Вони тільки про це й говорили все її дитинство!Чи не цим пояснюється відсутність сімейної поїздки на відпочинок, неможливість проводити багато часу разом, все дитинство, яке Ольга провела з бабусею та інше, що не могла дозволити собі сім‘я.
А нещодавно Олена випадково почула розмову між матір’ю і її подругою, тіткою Оксаною.
– Ви такі чудові батьки, що забезпечили майбутнє дочці, коли почали для неї бізнес, хоча це було зовсім не легко для вас! – сказала Оксана. У нас так не вийшло. Колись ми дуже боялися починати щось нове, але зараз не можемо собі цього дозволити. Сину потрібно заробляти на майбутнє самостійно.
– Оксаночко, я іноді роздумую про те, що дочці забагато пообіцяла. Мені уже п’ятдесят чотири роки, зараз на роботі у мене усе не складається. Може бути таке, що я залишуся згодом на вулиці, а пенсія не скоро. Чоловік постійно хворий, теж тиск. Ці кошти від бізнесу нам зараз дуже корисні, і, можливо, вони будуть єдиним нашим доходом.
– Це означає, що ви вже не хочете віддати справу дочці?
– Ну напевно вже не хочемо! Подумай, вона ж не одна зараз, у неї вже є майже чоловік, вони ще юні, з хорошою освітою, з чудовою роботою, дітей, ще не мають. Вони хай збирають кошти та разом відкривають власну справу. Це ж не зовсім складно! На одну зарплату дуже реально прожити, а другу вкладати у якийсь бізнес! Ми ж якось здолали це все, а у нас дочка маленька була, у них поки дітей немає, ще назбирають! Тож нехай вони будують собі майбутнє самостійно.
– Ви ж розумієте, що дочка дуже образиться на вас!
– Чому ж вона ображатися повинна? Ми добре її виховали, навчали, дали їй майбутнє. Все що було в нас, те віддавали їй. А тепер вже вона доросла, то хай сама заробляє. Вона нам вже мала б допомогти, все ж таки ми її батьки!
Як ви вважаєте, чи має Олена право ображатися на своїх батьків, якщо вони раптом вирішать залишити собі свій бізнес?
Так, у дитинстві Олена часто чула, що їх справа — це її майбутнє. Але чула про це тільки в розмові матері з іншими особами, а не особисто. Все було зареєстроване не на ім’я Олена, а на ім’я її батьків, і ніколи не йшлося про необхідність перереєстрації.
При цьому Олена навіть ніколи не сумнівалася, що як тільки захоче жити окремо, вона візьметься за «свій» бізнес і заробить собі на все, що захоче.
Вона марно сподівалась? Чи мама поводиться нечесно? А може, вона права? Матері та батькові, літнім людям, потрібні ресурси більше, ніж Олена. І вони на це накопичували самостійно. Ви як вважаєте?
