Батьків не обирають: історія маленької дівчинки

Було дуже пізно, 3:40 ночі. Завтра субота. Мені все ще хотілось щось перекусити, того, що я з‘їла мені було дуже мало і я подумала, що треба піти в магазин ще за добавкою моїх улюблених пельменів. Як сказала, так і зробила! Я наділа плащ і пішла.

Вже підхожу до сусіднього двору де працює цілодобовий магазин і бачу там дівчинку, яка ходила кругами. Їй на вигляд 911 років, на мою думку. Одяг простий: звичайна стара куртка, вязана шапка, прямі штани та коричневі черевики. Таких дівчаток зараз є багато, як поглянеш, то не запам’ятаєш! Але це вдень, а не вночі, о такій пізній годині.

Я нишком підійшла та спитала:
– Маля, ти що тут робиш, вже ніч, де твої батьки? Дитина зніяковіла, опустила очі та пробубоніла щось собі під ніс.
Я ще раз наважилась спитати:
Агов, ти бачила яка година, де твої мама й тато?
До мого татка якийсь Василь зайшов в гості, а мені на вулицю сказали йти, випросити у когось купити горілку, ось я і чекаю.

Я була настільки шокована, що слів не було. Напевно моє здивування було б меншим, якби дізналась, про те, що наша планета є пласкою. Розпитавши дитину, я зясувала, що цей мужчина із цим дядьком Василемпяниці та після декількох чарок, захотіли добавки, ось і вирішили відправити дитину.

Добре, що дівчинці хоч гроші дали. Тож я вирішила зателефонувати другу із відділу поліції нашого району, ми з ним говорили кілька годин тому, він як раз був на місці. Та й відділ знаходиться близько, тому було краще викликати його.

Коли я розповіла їм це все, там трішки здивувались, але все ж не настільки сильно як я. Та не дивно, бо багато що можна зустріти вночі на чергуванні. Обіцяли прийти десь через 3540 хвилин, бо тоді ще протокол писали на циган, як дивно б це не звучало.

Приїхав нарешті мій друг на великій машині разом із ще трьома працівниками поліції. Вони нещодавно в пішому патрулюванні були, тому вирішили більше ногами не ходити. У малої дівчини випитали, де саме вона проживає і пішли туди. Одразу видно було, що вона хотіла спати та втомилась.

Ключ від підїзду були у неї, тому ми просто піднялися сходами на пятий поверх і подзвонили у квартиру, на яку вказала дівчина. Дзвонили декілька разів, але ніхто не відчиняв нам, але потім почули звук ключів і жахливий голос, який мені одразу дуже не сподобався: пяний та зовсім не красномовний голос. І тут нам нарешті відповіли:
Хто вже це тривожить, а?
Це поліція, відчиняйте негайно.
Я ні кого так пізно не чекаю, забирайтесь геть!
Відчиніть нам, будь ласка, бо ми будемо змушені виламати двері!

Відбувалось довге шарудіння, потім звук відкриття замка та відчиняє нам двері просто незрозуміле створіння. Ну ви вже напевно зрозуміли, що це був тато дівчинки, а точніше: дуже пяний напівсивий чоловік з великим пивним животом, сигаретою в зубах і одягнений у брудні сімейні труси. І неймовірний запах алкоголю. Здавалося, що він пив алкоголь змішаний з паленою горілкою і розбавлений чистим медичним простроченим спиртом. Так ми усі подумали коли це побачили.

Зайшовши в апартаменти, ніби було усе адекватно: звичайна однокімнатна квартира з дуже старим ремонтом, така, яку можна було б побачити у багатьох людей зараз, це стандартно. У вітальні на старому дивані дрімає пяне тіло мужчини. Цей чоловік видно не памятав, що дочка досі десь блукає й просто ліг спати, бо вважав, що дівчинка дома і вже заснула, так він нам пояснив.

Поліція записала слова батька та викликали на завтра до інспектора у справах неповнолітніх, як я зрозуміла вже вони будуть вести справу. Але це ще не все.

Ця дівчинка була дуже тиха, стояла за моєю спиною і ні слова не говорила, я подумала навіщо їй тут ночувати. Ви б бачили цього чоловіка зі страшними очима, він точно б знущався з дитини за те, що вона привела у квартиру поліцію. А сам він зовсім не мати, бо поводити себе так, маючи дитину, це жахливо.

Тому я запитала в друга, чи не могла б дівчинка переночувати у них:
Ти взагалі з розуму зїхала? – така була його відповідь. Згоден, дурне було моє питання.

Я нишком нахилилась до дитини і питаю:
Переночуєш у мене? А вранці відведу у відділ, там вже тато буде і вже розберуться, що робити далі.
Вона все ще мовчить, не хотіла навіть дивитися ні на кого. Я спитала ще раз:
Тут хочеш ночувати?
Знову мовчання. Я останній раз їй кажу:
Дай знак, якщо ти погодилась. Ми смачно поїмо, якщо захочеш і спати ляжемо, а вранці спокійно встанемо.
І вона просто махнула головою, у знак згоди. Це як потрібно над дитиною знущатися, щоб піти ночувати не до рідного тата, а до незнайомої жінки. Як таке взагалі можливо?

Мій друг не був шокований, бо я завжди якогось кота чи собаку додому з вулиці принесу, а потім купу часу з ними ношусь, щоб кудись влаштувати у добрі руки. Та і яка різниця, все одно сама проживаю.

Цей батько спочатку дуже розізлився, але після розмови поліціянтів про його майбутнє, якщо він все ж не погодиться прийти, тихо, щоб дитина не чула, змирився та й відповів, що о 11 ранку його влаштовує прийти.

В цілому ця дівчинка, зїла у мене пів пательні із картоплею та мясом й запила двома склянками компоту, а зараз солодко спить на моєму дивані. Біля неї моя чорна собака вляглась. Я ж собі постелила матрац на підлозі. Мені не звикати, не подумайте неправильно.

Вже ж таки чому так вийшло з цією дитиною, чому дільничний пропустив таку проблемну сім’ю і мав би ще давно позбавити прав на батьківство цього нахабного чоловіка буде відомо вже завтра. Зранку надіюсь ми усе наладимо і ця дівчинка  з добрими очима буде все ж таки щаслива.

Оцініть статтю
Батьків не обирають: історія маленької дівчинки