Бабусю, не хочу заміж за некоханого!

Ліза завжди була бунтаркою. І заставити її щось зробити було не реально.
Вона завжди знала, що їй потрібно і до цього йшла.
Але тут батьки її перевершили.

В тата Лізи є бізнес, і відповідно багато впливових зв’язків.
І є у нього друг, з яким вона разом мають створювати новий проєкт. Чоловік дуже багатий, і батькові дуже потрібно мати надійного інвестора. В того друга є син. І по стандартній схемі Лізу хочуть видати заміж за цього хлопця, якого вона ніколи не бачила і нічого про нього не знає. Та і знати не хоче.
В неї своє життя і своє коло спілкування, яке батька ніколи не подобалося.
Хоча, хлопець з яким вона почала зустрічатися, повна протилежність їй.

З бабусею в Лізи був завжди особливий зв’язок. Вона розуміла дівчину, як ніхто інший, і завжди цікавилася її життям.
Тому, дівчина знала до кого бігти за допомогою.
– Бабусю! Рятуй! Вони хочуть видати мене заміж, за якогось незрозумілого багача, – з порогу закричала Ліза.
– Нічого не зрозуміла. Хто, чого? – запитала бабуся.
– В тата має бути новий проєкт з крутим бізнесменом, який має стати інвестором. Це тата друг, от вони й вирішили, що було б добре якби ми породичалися. А я його не знаю, не бачила і знати не хочу. Що це за старомодні погляди? Вони нам за це пообіцяли купити по машині. Уявляєш?
– Бачу, що твої батьки чисто від рук відбилися. Ти подивись, віддати мою внучку за незрозуміло кого, через якийсь бізнес. Не переживай, Лізочка, я з ними поговорю. Поки, залишайся у мене, а далі побачимо. – сказала бабуся.

Ліза зраділа, що бабуся на її стороні, але не знала як відреагують її батьки.
– Внучко, а у тебе є хлопець? – запитала бабуся.
– Бабусю, ну що за питання, – почервоніла Ліза. Ну є один, Толя. Ми познайомилися, десь місяць назад, і то випадково.
– Він тобі подобається? – не зупинилася бабуся.
– Ну….він не такий як усі, і зовсім не такий, як я. Він розумний і дуже турботливий. І з ним я стаю набагато спокійніша, – відповіла Ліза.
– Я помітила, що ти змінилася, – сказала бабуся.
Ліза знову почервоніла та обійняла бабусю.

Тут продзвенів дзвінок у двері. На порозі стояли батьки Лізи, і до того ж дуже розлючені.
– Ти чому втекла, що це за дитячий садок? – запитав тато.
– А що ви витворяєте? – вступилася бабуся. Ви чом дитину видаєте заміж за того, кого вона не любить? Чи вас не цікавлять почуття вашої доньки, а цікавлять лише гроші?
– Що ти говориш, мамо? – відповіла мама Лізи. Ми хочемо для неї лише найкращого. Це дуже хороша сім’я. Вона буде жити, як в Бога за пазухою.
– Для чого їй таке життя? – сказала бабуся. Гроші скоро проїдяться, а без любові далеко не заїдеш.
Вони ще довго розмовляли, і пробували зрозуміти один одного. Хоча здається, до батьків так нічого і не дійшло.
Вони поїхали ні з чим.

Ліза залишилася в бабусі. На наступний день, мама подзвонила і сказала що їй потрібна допомога. Ліза злякалася, що щось сталося і приїхала додому. А там були гості. Сказати що дівчина була засмучена, це нічого не сказати. Вона зрозуміла, що це знову був обман, щоб познайомити її з нареченим.
“Ну, я зараз їм покажу”, – подумала Ліза.
– Що тут відбувається? – закричала Ліза. Ви так нічого і не зрозуміли? Я не буду виходити заміж за вашого багача, ясно вам?
Ліза так кричала, що не помітила хлопця.
– Толя? Що ти тут робиш? – здивувалася Ліза.
– Виходить тебе за мене хочуть видати, – засміявся Толік.

Оцініть статтю
Бабусю, не хочу заміж за некоханого!