Ми з Оленою одружені вже 9 років, за усе подружнє життя її батьки нам ніяк не допомагали. Навіть, коли у нас народились діти, з ними сиділи мої батьки або няня, бо теща навідріз відмовлялась це робити.
Мою дружину із малечку виховували самостійною, тому їй доводилось постійно робити усе самотужки. Навіть навчання в університеті оплачувала сама, працюючи на двох роботах, поки у неї не з’явився я. Після нашої зустрічі, було видно, що їй стало легше жити.
Батькам Олени я не подобався одразу, точніше не сподобалась їм уся моя сім’я. Виявляється, що ми усе життя жили неправильно, допомагали одне одному і підтримували, невже так можна, говорили вони.
Я ж просто розсміявся у той момент. Адже дійсно моя сім’я допомагала завжди! На весілля взагалі квартиру подарували, щоб було де жити, а вони просто поклали у конверт 500 доларів. Хіба це нормально? Звичайно я не буду їх засуджувати, але ж вони забезпечені люди, заробляють більше ніж мої мама й тато, а вчиняють так некрасиво.
Але, попри це все, ми робимо для них все, що можемо. То за дачею доглянемо, то допоможемо якийсь прилад встановити та багато інших побутових проблем вирішуємо. Та навіть цього вони не бачать, постійно докоряють дружині, яку погану доньку вони виховали, що навіть на старості не може допомогти. Звичайно Олена хвилювалась і постійно плакала, бо батьки не помічали її турботи. Але що тут зробиш, батьків не обирають.
Роки минали, у нас народилась третя дитина. Грошей і часу на неї пішло ще більше, але ми намагались усе встигати. Дружина мусила залишитись вдома із дітьми працювати дистанційно, а я пішов на ще одну роботу. І як раз тоді батьки Олени зателефонували їй і попросили приїхати допомогти на дачі. Звичайно, ми усі були зайняті, адже намагались хоч якось викрутитись, тому довелось відмовити.
Згодом ми про це пошкодували, бо нам конче потрібні були гроші, щоб закрити кредит. У моєї сім’ї не було, тому звернулись до Олениної. І що ж ви думаєте? Вони нам відмовили, сказавши, що тоді ми не допомогли їм.
Я вважаю це ненормальним, що батьки так ставляться до власної дочки, адже вона завжди віддавала усі сили, щоб допомогти, а це ніхто не цінував.
